Дарина зупинилася біля ліфту так різко, що двері ледве не зачинилися без неї. Поруч стояла незнайома жінка з кавою в паперовому стаканчику, і від неї йшов запах. Не гучний, не різкий. Просто знайомий. До болю, до мурашок знайомий.

— Це… — почала Дарина вголос і замовкла.

Слово було десь поруч. Не на кінчику язика, а, якщо чесно, на кінчику носа. Дарині тридцять вісім, вона редакторка підручників, тобто заробляє на точних словах. І ось людина, яка щодня шукає потрібне слово серед тисячі, не може знайти одне. Це історія про один запах у ліфті, про слово, що загубилося на двадцять років, і про те, чому так буває. Запах, до речі, виявився парфумом Symphony, але до цього ми ще дійдемо.

Чому слова для запахів губляться: що кажуть дослідження

Відчуття «кінчика носа»: знайоме без імені

Кожен знає, що таке «кінчик язика»: слово є, а вимовити не можна. Із запахами це трапляється ще частіше, і вчені навіть дали цьому назву: відчуття «кінчика носа». Ми абсолютно впевнені, що знаємо запах, ми майже відчуваємо його ім'я, а воно не з'являється.

Психологи називають це «відчуттям знання»: мозок повідомляє, що інформація в тебе є, ще до того, як вона виринає. Корисна штука, бо ти розумієш, що шукаєш недаремно. Але від цього легше не стає: відчуття є, а слова нема.

Цифри невтішні. Якщо дати людям понюхати знайомі повсякденні запахи без жодних підказок, назвати правильно вдається зазвичай не більше половини з них. А якщо запах цитрусу подати окремо, без картинки лимона перед очима, результат падає ще нижче, хоч сам запах залишається дуже знайомим.

Протягом тижня Дарина робила дивні речі. Нюхала мило в супермаркеті. Відкривала шафку зі спеціями. Заходила в аптеку й принюхувалася до зубної пасти. «Лимон?» питала вона себе. Ні, не лимон. «Мило?» Теж ні. Це було схоже на пошук слова в чужій мові: ти знаєш, що воно існує, відчуваєш його форму, але воно не дається.

Колега, якій вона описала запах, упевнено сказала: «Ромашка». Хтось інший: «Мийний засіб для підлоги». Дарина усміхалася й хитала головою. Їй хотілося вигукнути: це не ромашка й не засіб, це щось значно особистіше! Але як поясниш, коли слів нема.

Мова джахай: народ, який називає запахи так само легко, як кольори

А тепер історія, яка перевертає цю картину. На Малайському півострові, у тропічних лісах, живуть мисливці й збирачі джахай. Запахи для них це не фон, а орієнтири: за запахом знаходять їжу, воду, небезпеку. У їхній мові є близько десятка окремих слів для якостей запаху. Не «пахне бананом», а слова, які описують сам тип запаху, ніби в нас були окремі слова, як «червоний» і «жовтий», тільки для нюху.

Дослідники перевірили це так. Вони попросили десятьох чоловіків-носіїв мови джахай і схожу групу англомовних людей назвати ті самі набори: кольорів і запахів. Англомовні учасники легко називали кольори, а з запахами мучилися: відповідали «як банан» або «огидно». А джахай називали запахи так само швидко й одностайно, як кольори.

Різниця була не в носах. Різниця була в мові: там, де слова є, запах має ім'я. До того ж дослідники перевірили й сусідів. Інша спільнота мисливців-збирачів теж легко називала запахи, а сусідня землеробська поводилася так само, як англомовні учасники. Отже, річ не в національності чи будові носа, а в способі життя й мові, яку воно виховало. А це означає, що відчуття «кінчика носа» не вада нашого нюху, а прогалина в нашому словнику.

Як навчитися називати запахи: слова, пам'ять і приклад із парфуму

Чому слово повертає спогад: що відбувається, коли запах отримує ім'я

Коли запах отримує ім'я, він «прикріплюється» до всього, що ми знаємо про це слово: образів, історій, людей. Дослідники давно помітили, що запахи, яким вдається дати назву, ми краще впізнаємо й запам'ятовуємо. Бо слово — це гачок, за який пам'ять може схопитися.

Існує версія, чому так складно: запах іде до ділянок мозку, пов'язаних з емоціями та пам'яттю, коротшою дорогою, ніж до ділянок, що відповідають за слова. Тому ми можемо відчути запах усім тілом, а сказати про нього нічого. Це лише гіпотеза, але вона добре пояснює, чому слова приходять пізніше за спогади.

На сьомий день Дарина поїхала до мами. Вона не шукала нічого конкретного, просто відкрила шафку з чаєм і завмерла. На полиці стояла жовта пачка Earl Grey.

— Тато пив тільки його, — сказала мама з-за плеча.

— А чим він пахне?

— Бергамотом.

Слово прозвучало, і в голові Дарини, наче по команді, піднялася ціла картина. Татова синя кружка. Ранок. Сонце на кухонній підлозі. Пара над чаєм. Вона то сміялася, то ледь стримувала сльози. Двадцять років це слово було на кінчику носа, і ніхто його не питав.

Слово не створило спогад. Воно його відчинило. Спогад весь цей час був на місці, як кімната, ключ від якої лежав в іншій шухляді.

Наступного дня в ліфті вона знову зустріла ту жінку.

— Пробачте, чим це пахне?

— Symphony.

Дарина відкрила опис на телефоні й прочитала: «яскраві цитрусові акорди бергамота й грейпфрута сплітаються з пряною теплотою імбиру». Слово бергамот стояло там чорним по білому. Усе зійшлося.

Вправа «три слова»: як тренувати словник запахів

Хороша новина: словник запахів можна тренувати. Дослідники, які вивчали це, зазначають, що люди, які регулярно говорять про запахи й проходять навчання, називають їх значно краще. Парфумери, сомельє, чайні дегустатори роблять це щодня.

Спробуйте просту вправу. Візьміть будь-який запах: чай, апельсинову шкірку, мило, парфум. Дайте йому три слова. Перше слово про джерело: «чай», «цитрус». Друге про якість: «гіркуватий», «свіжий», «теплий». Третє про відчуття: «ранок», «чистота», «затишок». Наприклад, для апельсинової шкірки це може бути «цитрус, гіркувато-свіжий, свято». Запишіть. Повторіть через тиждень з тим самим запахом і порівняйте. Ви будете вражені, наскільки швидко слів побільшає.

Symphony як тренувальний полігон

Для вправи годиться будь-що, але Symphony зручний тим, що його опис сам дає словник. За карткою, це цитрусовий аромат зі свіжо-пряними нотами: бергамот, грейпфрут, імбир. Опис називає його одою свіжості та світлу й порівнює з першими промінцями сонця після дощу. Концентрація 50% масел люкс якості, стійкість до 70 годин, сезон весна, літо й осінь, підходить жінкам і чоловікам.

Спробуйте самі: що ви чуєте раніше, гіркувату свіжість грейпфрута, чайний відтінок бергамота чи тепло імбиру? Не поспішайте. Достатньо трьох слів на кожну ноту. Наприклад, для бергамота це може бути «чай, пряно-цитрусовий, ранок», для грейпфрута «цитрус, гіркувато-свіжий, сніданок», для імбиру «корінь, гострий, тепло». Це лише приклади, ваші слова будуть іншими. Зате наступного разу ви впізнаєте ці запахи в чужому парфумі, у чаї, у випадковому запаху на вулиці. Жодних обіцянок, що це змінить життя. Але мова, яку ви собі створите, лишиться з вами.

Питання для роздумів: який запах із вашого життя досі чекає на своє слово?

Подумайте про запах, який ви знаєте, але не можете назвати. Де ви його вперше відчули? Хто був поруч? Інколи слово знаходиться, коли ми питаємо не «що це?», а «хто тут був?»

Замість висновку: слово як міст між двома носами

Є ще одна думка, філософська. Ніхто не може довести іншій людині, що її «лимон» схожий на ваш. Запах найприватніше з наших відчуттів: ми можемо ділитися картинками, звуками, навіть дотиком, а запахом майже ні. Тому слова для запахів такі важливі: вони міст між двома носами, єдиний спосіб сказати «ось це», коли показати не можна.

Дарина тепер носить у телефоні список слів, які вона підібрала для запахів. На першому місці стоїть «бергамот», а поруч приписка: «тато, чай, кухня». Відтоді в кожній їхній із мамою розмові про чай з'явилося третє слово, яке не потрібно вимовляти вголос. Якщо хочете почати власний список, подивіться каталог Світ Парфум.